26 квітня 2026 року Україна вшановує 40-ві роковини аварії на Чорнобильській атомній електростанції — найбільшої техногенної катастрофи в історії атомної енергетики. У ніч на 26 квітня 1986 року поблизу міста Прип’ять вибухнув четвертий енергоблок ЧАЕС, що спричинило масштабне радіоактивне забруднення територій України та низки європейських держав.

Унаслідок трагедії було створено 30-кілометрову зону відчуження, з якої евакуювали понад 115 тисяч осіб. З сільськогосподарського обігу вивели близько 5 млн гектарів земель. До ліквідації наслідків катастрофи залучили приблизно 550 тисяч людей. Події 1986 року стали поворотним моментом у світовій історії розвитку атомної енергетики та суттєво вплинули на ставлення суспільства до її безпеки.

Про значення Чорнобильської катастрофи, її уроки та сучасні виклики для атомної енергетики розповів проректор з науково-педагогічної роботи та цифрової трансформації ДУІТЗ, відомий український фізик, доктор фізико-математичних наук, професор Олег Іванович Герасимов.

«У ніч на 26 квітня 1986 року поблизу міста Прип’ять, що на той час належало до Української РСР, вибухнув 4-й енергоблок Чорнобильської АЕС — сталася найбільша аварія в історії атомної енергетики. Загалом від впливу радіації постраждали значні території нашої країни та низки європейських держав. Навколо АЕС було створено 30-кілометрову зону відчуження, з якої евакуювали все населення — понад 115 тисяч осіб. Із сільськогосподарського обігу вивели близько 5 млн га земель. У ліквідації наслідків безпрецедентної техногенної катастрофи взяли участь близько 550 тисяч осіб, а сама вона викликала значну недовіру до перспектив використання атомної енергетики у світовому енергобалансі. У результаті з 1986 по 2002 рік у країнах Північної Америки та Західної Європи не було побудовано жодної нової АЕС.

З багатьох причин економічного та геополітичного характеру наразі ситуація починає поступово змінюватися у напрямах підвищення відсотка використання, технологічної озброєності, надійності експлуатації та екологічної безпеки атомної енергетики.

Чорнобильська катастрофа 1986 року стала найбільшою ядерною аварією, яка виявила критичні недоліки в конструкції реакторів РБМК-1000, культурі безпеки та системі оповіщення. Головні уроки Чорнобиля включають необхідність пріоритету безпеки над виробничими планами, важливість відкритості інформації, модернізацію атомних технологій та підготовку до ліквідації масштабних радіоактивних забруднень.

Аварія довела небезпеку конструктивних дефектів реактора, зокрема позитивного парового коефіцієнта реактивності та недоліків стрижнів системи управління та захисту. Чорнобиль показав, що персонал має чітко розуміти фізику реактора, а не лише інструкції, а економія на безпеці неприпустима. Порушення регламенту персоналом під час проведення експерименту, на думку деяких експертів, стали ключовим чинником, наголосивши на необхідності жорсткої дисципліни. Спроба приховати масштаб аварії призвела до затримки евакуації населення, що стало важким соціальним та політичним уроком.

Аварія продемонструвала необхідність довгострокового моніторингу забруднених територій і здоров’я населення, а також важливість розробки ефективних методів дезактивації (у тому числі із застосуванням ефективних технологій дезактивації великих територій, наприклад, за допомогою полімер-стабілізованого оксиду графену в пінних фракціях). Чорнобиль назавжди змінив підхід до атомної енергетики, наголосивши на пасивних і роботизованих системах безпеки, які працюють без втручання людини.

Нарешті, контроль та моніторинг робочого стану з метою раннього попередження нештатних ситуацій (таких, наприклад, як радіаційне окрихчення та деяких інших) та раціонального обслуговування об’єктів атомної енергетики повинен здійснюватися на основі адекватних наукових методик із застосуванням спеціальних ризикорієнтованих підходів, а також елементів штучного інтелекту. Постійна увага має приділятися розробці нових ефективних радіопротекторів для людей, які отримали певну дозу опромінення.

Людство співіснує з радіацією впродовж усієї історії свого існування. Нинішній його етап має відмінні риси, які полягають у тому, що окремими властивостями ядерної матерії ми намагаємося свідомо керувати. При цьому не можна забувати про грізні наслідки впливу радіації на живі об’єкти і, зокрема, на людину. Парадигмою забезпечення екологічних параметрів ядерної енергетики, у відповідь на виклики, які вона кидає нам своїми грізними властивостями, має бути не відмова від її використання, а реалізація максимально науково обґрунтованої стратегії убезпечення Людини!» — зазначив проректор ДУІТЗ.

Чорнобиль залишається символом трагедії, подвигу ліквідаторів і нагадуванням про ціну помилки в технологіях, що потребують найвищого рівня відповідальності. Пам’ять про ці події є не лише даниною минулому, а й важливою умовою безпечного майбутнього.