Підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти – це процес безперервного професійного розвитку, спрямований на вдосконалення їх компетентностей, набуття нових знань, умінь та навичок, необхідних для ефективного виконання професійних обов’язків, забезпечення якості освітнього процесу та підвищення рівня професійної майстерності.

Форми підвищення кваліфікації:

• інституційна (очна (денна або вечірня), заочна, дистанційна, мережева);
• дуальна (поєднує навчання та роботу).

Види підвищення кваліфікації:

• навчання за програмою підвищення кваліфікації, у тому числі участь у семінарах, практикумах, тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо;
• стажування, у тому числі наукове (набуття практичного досвіду роботи в закладах освіти, наукових установах або організаціях, ознайомлення з новими підходами та технологіями);
• участь у програмах академічної мобільності;
• здобуття наукового ступеня (доктора філософії чи доктора наук);
• здобуття вищої освіти (освітнього ступеня бакалавра або магістра).
• самоосвіта (інформальна освіта);

Результати підвищення кваліфікації можуть бути підтверджені відповідними документами, зокрема свідоцтвами, сертифікатами, дипломами тощо.

Суб’єктом підвищення кваліфікації є фізичні або юридичні особи, які провадять освітню діяльність у сфері підвищення кваліфікації педагогічних та/або науково-педагогічних працівників:

• заклад освіти або його структурний підрозділ;
• наукова установа;
• юридична особа;
• фізична особа, в тому числі фізична особа-підприємець.

Згідно з пп. 21 та 23 Порядку підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників, педагогічні та науково-педагогічні працівники ЗВО підвищують свою кваліфікацію не рідше одного разу на п’ять років, і за цей період вони повинні здобути не менше ніж 6 кредитів ЄКТС.

Джерело: Порядок підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників: Постанова КМУ від 21.09.2019 р. № 800.