18 травня 1978 р. у світі вперше святкували День музеїв. Свято було започатковано рішенням XI Генеральної конференції Міжнародної ради музеїв, що відбулася роком раніше. Створення цього свята стало визнанням великої просвітницької та виховної ролі музеїв у житті суспільства.
Музеїв дуже багато, їхня тематика найрізноманітніша, але всі вони схожі в одному: збирають, зберігають, розповідають нам про наше минуле.
Держаний університет інтелектуальних технологій і зв’язку має два дивовижні музеї, які розповідають про минуле славетних вишів, на базі яких було створено Університет, — Одеської національної академії зв’язку ім. О.С. Попова й Одеської державної академії технічного регулювання та якості. Про найбільш цікаві й унікальні експонати Музею зв’язку можна прочитати на сайті ДУІТЗ (https://suitt.edu.ua/uncategorized/unikalni-eksponaty-v-muzeyi-zvyazku-duitz/).
А про колекцію Музею метрології та вимірювальної техніки нам розповів один з його засновників — Берди Чариєвич Бердиєв.
В експозиції широко представлені засоби вимірювальної техніки минулих років вітчизняного й іноземного виробництва, відтворено розвиток метрології з кінця XIX ст. до наших днів, основні етапи становлення та розвитку підрозділу ДУІТЗ (Одеського технікуму вимірювань, коледжу стандартизації та сертифікації, Інституту вимірювальної техніки, Академії).
Як підкреслив Берди Чариєвич, майже всі експонати музею – подарунки випускників і викладачів. Колекція насправді значна: тут і ваги майстерні Пінкуса 1865 року виготовлення, децимальні ваги 1903 року інженера І.С. Каца, маленькі пружинні ваги «кантер», старі годинники, друкарські машинки, різні електронні вимірювальні прилади й багато інших цікавих експонатів.
Метрологія – давня практична наука. Її історія у світовому контенті – від виникнення перших систем мір та засобів вимірювань у стародавніх країнах світу до підписання Метричної конвенції. Якщо ж говорити про розвиток метрології в Одесі, то треба мати на увазі, що від свого початку місто розвивалося як центр торгівлі. У книжці А.М. Дерібаса «Стара Одеса» наведено курйозний сюжет із життя нашого міста щодо повної плутанини з мірами й вагами. Місцевий купець Микола Попандопуло придбав доставлений у місто транспорт з 19 бочок грецького вина. Зробивши обмір, міський орендар ваг отримав результат – зазначені 19 бочок становлять 1042 відра та 5 кварт. Такий висновок видався покупцю сумнівним, і він домовився про повторення тієї ж операції з приватною особою. Цього разу кількість вина було визначено у 1032 відра та 4 кварти. Переконавшись у солідній розбіжності, Попандопуло звернувся до третього замірника — колишнього орендаря міських ваг. Останній результат склав усього лише 996 відер і 1 кварту. Воістину анекдотична ситуація чудово розповідає про значущість проблеми системи одиниць вимірювання в Одесі перших років її існування.
«Для ведення успішної, насамперед міжнародної торгівлі, треба мати єдину систему мір і таблиць величин. Чим раніше міряли? Бочкам, бричками, мішками, відрами… А потрібно ж було якось все систематизувати. Спочатку робили переклад зарубіжних таблиць із системами вимірювання у російські. З 1842 року до 1893 року існувало Депо зразкових мір і ваг. До його обов’язків входило зберігання еталонів, організація їхньої повірки, а також виготовлення нових еталонів. У 1893 році Дмитро Менделєєв був призначений хранителем (керівником) Головної палати мір і ваги. Він почав у кожному місті створювати вимірювальну палату, де знаходились люди, які займались доглядом за правильністю вимірювання (здебільшого на базарах). Перша одеська палата, як писали тоді «палатка», знаходилася на Кузнечній вулиці у 21 номері. Так з’явились перші фахівці, які могли користуватися таблицями з перекладу вимірювальних одиниць. Їх можна назвати людьми, які вирішували всі конфлікти, що були пов’язані з непорозуміннями на базарах. До цього конфлікти з «обміром та обвісом» вирішували поліцейські.
А ось і перше оголошення: «Керуючий Одеським приладовим округом повідомляє, що згідно із законом четвертого червня 1899 року відкрилася повірочна палатка для повірки та клеймування мір та вагів у місті Одеса на вулиці Кузнечній, 21». Ще одне оголошення: «Майстер Пінкус, Старорізнична вулиця, будинок Бортнікова проти будинку Болгарова в Одесі». Як вам така адреса? Ви таке ніде не побачите, окрім Одеси. Тобто всі повинні були знати, хто такі Бортніков і Болгаров, щоб знайти Пінкуса», — розповів Берди Чариєвич.
Серед експонатів музею є й такі, що могли б стати прикрасою музею боротьби з криміналом. Адже підроблені і «спилені» гирі та підкориговані під продавця ваги – це також одна з особливостей ведення торгівлі – кримінальна.
«Був цікавий випадок на зустрічі випускників кілька років тому. Я розповідав випускникам, що ось це одні з найперших ваг, зроблених в Одесі в майстерні Пінкуса. Один молодий чоловік уважно слухав мене, потім каже: «У вас тут невелика помилка». Я відповідаю, що працюю з обласним архівом, тому інформація підтверджена. Мій колишній студент відповідає, але дані вірогідно неточні. Потім він додав, що приїде на наступну зустріч випускників та доведе мені це. Тоді ми всі посміялись з цієї ситуації, але через деякий час він мені все-таки вказав на неточність. Я вважав, що то були найперші ваги майстерні Пінкуса. А він від всієї великої родини Кара з села Ярове (Дюлмен) подарував музею ваги 1865 року, виготовлені у майстерні Пінкуса. Ці ваги довгий час знаходилися на закинутому даху будинку. Їх знайшли в повному комплекті та реставрували. Тепер вони прикрашають музей», — зазначив наш екскурсовод. Для Берди Чариєвича музей — відрада для душі, тому він з радістю чекає всіх, хто цікавиться історією метрології та минулим нашого університету.
